Ведучі каналу «Україна» розповіли про своє перше кохання

У якому б віці не сталася перша любов, на кожному з нас вона залишає свій незгладимий відбиток. Редакція журналу «Единственная» розпитала ведучих каналу «Україна», яким було їхнє перше кохання, і як воно їх змінило.

Анна Панова, ведуча інформаційної програми «События»:

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!000

— Мені було 4-5 років. Його звали Максим. Він — мій одногрупник у дитячому саду. Симпатія була гострою і, здавалося, взаємною. Найяскравіший знак уваги з його боку — подароване мені яблуко. Але потім я зрозуміла, що йому подобається і моя найкраща подружка. Якось ми з нею наділи на голову віночки і запитали Максима, хто йому подобається більше. Незважаючи на те, що квіти на моєму вінку були більші і гарніші, він вибрав її. Втім, моя дівоча печаль була недовгою. Пізніше, зустрівши Максима в паралельному класі школи, я щиро здивувалася: як мені міг подобатися цей хлопчик?! Знайоме почуття, дівчата, чи не так?

Сергій Зенін, ведучий програми «Ранок з Україною»:

— У шкільні роки я був дуже влюбливим — і щоразу це було щиро і безпосередньо на все життя. Але щодо першого кохання — мені чомусь відразу згадується ось така історія.

Ми з батьками жили у військовому містечку, і перший раз у перший клас я пішов в селі Дівички. Незабаром ми переїхали до Києва, але всі принади шкільного життя я вперше відчув саме там, у невеликій сільській школі. Навчалася у нас в класі дівчинка Таня, я досі пір пам'ятаю її прізвище, але називати не буду спеціально. Загалом, судячи з розвитку наших з нею стосунків, це був справжній латиноамериканський серіал: вона постійно намагалася бути ближче до мене, намагалася обняти, а я робив вигляд, що це все «для дівчаток» і мені не цікаво. Лаялися ми з нею постійно! Як це так — ми тут з пацанами граємо, а якась дівчина намагається мене відволікти?! Загалом, дійшло разок до того, що вона підбігла і поцілувала мене в щоку, а я тут же зробив вигляд, що вкрай розлютився. Намагався її наздогнати, лаявся — сплеск дитячих емоцій був ще той! Було дуже дивно — я злився, але одночасно відчував якийсь невимовний захват. Постійно думав про те, що у цієї ​​пріставучою дівчинки неймовірно красиві коси і сукні. І навіть точно пам'ятаю, до кого її ревнував! (Сміється).

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

Зараз, коли згадую, то розумію, що я поводився, як баран. Боявся, що пацани будуть мене дражнити: «Закохався, закохався». Потішно, що коли я переїхав до Києва і по вуха закохався в дівчинку з паралельного класу, то вона мене постійно відшивала. Що посієш, те й пожнеш (усміхається).

Олександр Скічко, ведучий програми «Зірковий шлях»:

— Я прекрасно пам'ятаю свою першу любов, адже саме з нею у мене відбувся перший поцілунок! Так, так, саме відбувся, адже це була грандіозна подія для мене! Мені було 8 років. Вона була моєю однокласницею, ми жили в одному будинку, в різних парадних. Одного разу ми йшли, як зазвичай додому, і я раптово вирішив провести її до квартири. Ми зайшли в ліфт, почали наближатися один до одного і там щось сталося. Мені здається, що це був той самий перший поцілунок, хоча я, якщо чесно, сам поцілунок не пам'ятаю. Як заходили в ліфт, пам'ятаю, як я вилетів кулею з парадного і побіг додому, окрилений і щасливий, пам'ятаю, і абсолютно не пам'ятаю сам поцілунок.