Ріхард Леперс: «Герої не в кіно – вони поряд із вами!»

23 квітня глядачі знову змогли побачити в ефірі 4-серійну картину «Чорна квітка», присвячену пам'яті жертв катастрофи на Чорнобильскій АЕС. Після прем'єри в минулому році «Чорна квітка» отримала не тільки любов глядачів, а й кілька статуеток преміі «Телетріумф». Виконавець ролі Вітаса Ріхард Леперс через рік після прем’єри серіалу повернувся до України та охоче розповів про своє ставлення до цього проекту.

– Ріхарде, Ви дуже популярні в Латвіі, а минулого року, з виходом серіалу «Чорна квітка», стали відомі широкому загалу українських глядачів. Розкажіть, як потрапили в цей проект?

– Коли проводили кастинг на цей проект, мене навіть не було у Ризі, але мій агент Арміна Міхайлова якраз опинилася там. Так мене запросили у «Чорну квітку», і саме тому я так і кажу: в цей проект мене привела доля.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!000

– «Чорна квітка» – історія, присвячена жертвам катастрофи на Чорнобильскій АЕС, яка забрала життя великої кількості людей. Що ви відчули, коли прочитали сценарій?

– Це один з таких проектів, читаючи сценарій якого розумієш, що хочеш читати його ще і ще, хочеш дізнатися, що ж там буде далі. А такі сценарії трапляються рідко. В ньому є щось таке, від чого можна і плакати, і сміятися. Це драма життя, яка стосується всіх нас: я народився у 1985 році, мої батьки стали свідками цих подій, їхні друзі були там, усуваючи наслідки. Тож сценарій одразу зачепив.

– Як ви готувалися до цієї ролі? Чи доводилось вам зустрічатися з реальними людьми, які пережили цю трагедію тоді, у 1986-му?

– Так, зустрічався. Але я не можу сказати, що ці зустрічі допомогли зробити роль Вітаса, тому що і вони, й історії кожного були дуже важкими. Мені потрібно було трохи відсторонитися від них. Треба було зрозуміти, що коли ці люди йшли на об'єкт одразу після вибуху, вони не усвідомлювали всіх наслідків. Я передивився багато хроніки, і мені здалося дивним, що чиновники хотіли залишити все у секреті.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

– Ви дуже переконливі у ролі Вітаса. Скажіть, чи вам близький цей персонаж?

– В принципі, так. Тому що в цьому персонажі я бачу життя. Я також вважаю, що якщо ти у щось віриш і йдеш до кінця, тоді все вийде. У цьому — весь Вітас, і це так само теза, якою живу я.

– Чи вірите ви у таку силу кохання, в таку дивовижну долю, яка трапилась у житті головних героїв — Лєри та Вітаса?

– Так, я вірю, що якщо дві людини зустрілися і щось по-справжньому відчувають один до одного, ніхто і ніщо не може їх розлучити, навіть саме життя.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

– Як вам робота на майданчику? Чи ви встигли потоваришувати з українськими колегами?

– Можу сказати, що я просто люблю цих хлопців, і ми досі підтримуємо зв'язок один з одним. Роман Барабаш (прим. режисер-постановник), Сергій Бондарчук (прим. оператор-постановник), акторський склад та вся знімальна група — вони просто клас! Працювати з такими майстрами — це диво!

– Скажіть, ваші латвійські друзі і колеги дивилися цю роботу? Якщо так, то які враження вона залишила в них?

– Так, цей фільм був показаний на Першому Балтійському каналі, тож його подивилося багато людей в Латвіі. Є декілька людей, які досі пишуть мені, що передивлялися «Чорну квітку» двічі, тричі. Це, звісно, дуже приємно.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

– 23 квітня глядачі знову подивилися «Чорну квітку» в ефірі каналу «Україна». Хочете щось сказати українцям після показу?

– Думаю, що ми побачимося знову, адже зараз я приїхав на зйомки нових українських проектів. А тим, хто подивився «Чорну квітку» 23 квітня, хочеться сказати, що герої не у кіно – вони поряд із вами. Це хтось, хто подзвонив вам по телефону, хто думає про вас. Казка не буває тільки у сценаріях, вона іноді саме там, де просто є усмішка, друг, родина, приємна атмосфера. Дивіться наше кіно на каналі «Україна» і не забувайте про те, що іноді головне — просто усміхнутися.