Психолог: З дітьми потрібно говорити про війну, адже якщо про це мовчати, - дитина буде вважати, що від неї щось приховують

З дітьми можна і потрібно говорити про війну - просто при цьому слід враховувати вікові особливості світосприйняття. Щоправда, при цьому самим дорослим необхідно побороти власну тривогу, оскільки спокій батьків - головний посил дітям.

Про це, відповідаючи на питання: «Як розповідати дітям про війну?», в інтерв'ю «Допоможемо ТВ», повідомила клінічний психолог, гештальт-терапевт, координатор психологічної служби при Гуманітарному штабі «Допоможемо» Альона Лук'янчук.

За її словами, до 6 років уявлення дитини про світ будуються зі слів батьків, і таким діткам можна просто розповісти, що якісь події відбуваються, але оскільки батьки - з ним, то у нього все буде добре.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!000

Алена Лук'янчук наводить приклад зі свого досвіду, коли самовладання мами дозволило зберегти психічне здоров'я малюка, з яким мама ховалися від артобстрілів в підвалі.

«Мама з дитиною жили під обстрілом. І коли потрібно було бігти в підвал, мама казала, «Ми біжимо від розбійників». Дитина швиденько вставав і біг. Мама сама придумала цю ігрову форму. І коли вони переїхали в місце тимчасового поселення, дитина була в повному порядку. Мама, звичайно, була дуже втомлена, тому, що це було дуже складно. Ми, як психологи, «працювали» з мамою», - розповідає координатор психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

З 7-8 років, коли дитина вже більше знає про зовнішній світ - починає ходити в школу, поступово інтегрується в соціум, з ним можна говорити досить прямо: «Йде війна, але ми зараз в безпечному місці, з нами все буде добре».

В іншому випадку про війну діти дізнаються з тривожних розмов навколо, ЗМІ або Інтернет.

Ще більш відкрито, не приховуючи своїх переживань, хоча і не перебільшуючи їх, можна обговорювати питання, пов'язані з війною, з дітьми-підлітками, які вже розуміють, що таке смерть, що таке війна, що таке агресія. У цьому випадку розмову можна будувати за формою: «Я теж тривожуся, мені теж страшно, але зараз ми з тобою тут, і у нас все добре».

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

Алена Лук'янчук також звернула увагу, що батькам підлітків, які бачили війну, не варто обмежувати їх спілкування з однолітками.

«Підлітки шукають заспокоєння в соціальних зв'язках - зв'язках з однолітками. Тобто зараз, коли батьки від тривоги підлітків нікуди не випускають, виходить ще гірше», - сказала вона.

Детальніше рекомендації фахівця дивіться у відеосюжеті на сайті "Допоможемо ТВ" в розділі "Відео".