Олена Костіна: Я добре знаю Схід

Олена Костіна про "Нерівний шлюб", польоти у снах і раннє материнство.

- Вас швидко затвердили на роль Лейли?

- Практично відразу - я раніше вже працювала з творцями "Нерівного шлюбу". Мене ж персонаж захопив з перших сторінок сценарію. Мені, православній, надзвичайно цікаво зіграти мусульманку, та ще й з такою складною долею. Адже Лейла кохає Султана, але не може народити йому спадкоємця. А він приводить додому другу молоду дружину. І вона ще повинна прийняти суперницю, допомогти їй...

- Ви читали якісь книги, щоб зрозуміти психологію мусульманської жінки?

- Знаєте, в силу своєї зовнішності я стільки знімалася на Сході, працювала в Бейруті, Сирії та інших мусульманських країнах. Я добре знаю Схід, цю культуру, залишилося тільки пропустити через себе. Не дарма ж я закінчувала Школу-студію МХАТ.

ПОТУЖНИЙ ДЕБЮТ

- Олена, в 17 років ви дебютували у фільмі "Польоти уві сні та наяву". Як ви потрапили в цю картину?

- Я навчалася в 10-му класі, моя хрещена - народна артистка Росії Людмила Іванова - знімалася там. Роман Балаян сказав: "Біда! Нам потрібна дівчина, щоб вона була юна, чиста, але вже сексапільна". І хрещена сказала: "Іди сама на кастинг. Якщо пройдеш - я потім допоможу тобі зі вступом. Якщо не пройдеш - в акторстві тобі нічого робити". Я пішла в готель на проби. Моторошно нервувала, тремтіла. Там була знімальна бригада, а я все чекала великого і важливого режисера. Тут заходить такий вірменин, в розстебнутій сорочці, з хрестом на грудях, в брюках кльош - це був Роман Балаян. Потім були якісь проби, я підійшла. Але Балаян сказав, що останнє слово буде за Олегом Янковським, щоб я чекала телеграму.

- Дочекалися?

- Так, було написано, що я маю бути такого-то числа у Володимирі на зйомках фільму, що я просто зобов'язана бути, так як зі мною у зйомках бере участь якась третя рота танкової дивізії, ще кілька полків... так написали, щоб мене без проблем відпустили зі школи і допомогли дістати квиток. Після ночі у плацкарті з солдатами я, домашня дитина, опинилася на порожньому вокзалі - ніхто мене не зустрів. Робити нема чого - поїхала в єдиний готель міста: портьє каже, щоб я їхала на 11-й поверх. Натискаю кнопку ліфта, їду, двері відкриваються, стоїть Янковський. У мене серце впало! Адже всі дівчата, звичайно ж, були в нього закохані. Потім Олег сказав, що йому треба їхати на зйомки, і на день розмістив мене в своєму номері. Взагалі, мене дуже тепло всі зустріли, спасибі всій знімальній групі. Я притягла на зйомки 25 підручників, які ніколи не відкривала. Але Янковський говорив моїй мамі: "Я за Оленою стежу, кожен день перевіряю у неї уроки".

- А як склалися ваші стосунки з Людмилою Гурченко?

- Я завжди намагалася уникати цю тему, тим більше тепер. Коли її вже немає... Людмила Марківна - геніальна актриса. На майданчику вона домагалася результату будь-якою ціною, навіть якщо їй треба було когось образити або принизити. Вона була сувора з усіма, і в першу чергу зі мною.

- Чи не думаєте, що така позиція пов'язана з персонажами фільму? Ви - коханка головного героя, Гурченко грає закохану в нього колегу?

- Я думаю, це життєвий досвід. Гурченко стільки пройшла важкого, після приголомшуючої слави довгий час бути без роботи, розуміти, що таке акторська праця. Я така наївна, 17-річна, літала в хмарах, збиралася вступати, а вона в жорсткій формі казала: "Ти взагалі розумієш, що тебе чекає? Якими даними потрібно володіти?.." Звичайно, у Людмили Марківни були ще й ревнощі до моєї молодості.

ПІЗНЯ ДИТИНА

- Після того були ще фільми, але настав момент, коли ви не знімалися.

- Після закінчення інституту була неймовірна кількість картин, щось близько 35-ти. Потім режисери, які мене знали, - пішли. Я зайнялася бізнесом. Ви уявляєте собі, який бізнес був у 1990-ті... Справи йшли досить успішно - побудувала дачу, купила машину. А після пішла в театр, напрацьовувати майстерність.

- У вас є син Паша, після народження якого ви розлучилися з чоловіком. Любовний човен розбився об побут?

- Ми 12 років прожили разом у громадянському шлюбі. Потім, коли я наважилася народжувати, виявилося, що все не так просто, потрібно працювати, потрібні операції. Я в 42 роки народила дитину. І тут щось сталося. Мабуть, ревнощі, і вже не міг змиритися з тим, що він тепер не єдиний. Розлучення стало важкою травмою... Але зараз ми спілкуємося, як би то не було - у сина має бути батько.

Автор: Лариса Сахарова

Видання: Телегід