Олександра Соколовська: іноді хочеться стати на сторону злочинця

В очікуванні прем'єри проекту «Історія одного злочину» журнал «Телескоп» поговорив з Олександрою Соколовською, і дізнався, чи легко працювати в новому проекті, що пов'язує ведучу з детективним жанром, і як поєднувати роботу з вихованням трьох дітей.

Вбивця у фас і профіль

— У чому особливість проекту «Історія одного злочину»?

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!000

— Більшість детективних програм розповідаэ про викриття зловмисника. Ми ж даємо глядачеві можливість дізнатися, що сталося з учасниками кримінальних історій через роки після розкриття справи. Головний акцент в «Історії одного злочину» спрямований на особистість людини, яка зробила той чи інший вибір і потрапив в певні обставини. Крім того, ми покажемо реальну хроніку розслідувань і справжні докази, які фігурували в кримінальних справах. Завдяки реконструкціям події постануть немов очима безпосередніх учасників – слідчих, які постраждали, свідків і навіть убивць.

— Яка ваша роль у проекті?

— Я оповідач, звертаюся до глядача і відкриваю йому мотиви злочинів. Іноді просто не віриться, що люди можуть так мислити і здійснювати через це такі вчинки! Моє головне завдання – емоційне наповнення всіх епізодів. Ще я роблю певний екскурс в історію. У кожній серії проекту ми подаємо цікаві факти, докази, зачіпки, які рухали слідство вперед, виводили оперативників на вбивцю і допомагали розгадувати причини його дій.

— Чим вас вразив проект найбільше? Можливо, була історія, яка сильно зачепила?

— Починаючи вивчати справу, ти бачиш фігурантів однозначно і розумієш, хто саме повинен понести покарання. Але потім стають відомі мотиви злочину, подробиці його здійснення – і ти усвідомлюєш: все далеко не так просто, як виглядає на перший погляд. Я не могла навіть припустити, що в деяких випадках мені захочеться стати на сторону злочинця! Здавалося, я чітко знаю, що таке добре, що таке погано – й інших варіантів просто бути, не може. Особливо запам'ятався один випадок... Я поки не хочу розкривати всі подробиці, але скажу лише, що я підтримувала вбивцю.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

Життя на сцені

— Це вже не перший ваш досвід роботи в детективному жанрі. Раніше ви були ведучою циклу соціально-кримінальних розслідувань «Критична точка». Чому ви віддали перевагу цьому напрямку?

— Не можу сказати, що я вибирала спеціально. Так уже склалося, що мені завжди вдавалося розплутувати найскладніші завдання. Думаю, це пов'язано з тим, що мені цікаво заглядати туди, куди немає прямого доступу. А почалося все в 2007 році, коли колеги запропонували мені спробувати свої сили в журналістських розслідуваннях. Я відразу оцінила плюси такої роботи: ти отримуєш видимий результат і можеш надати реальну допомогу. Це дуже надихає!

— До вас зверталися люди з проханнями вирішити проблему, чи ви самі знаходили тих, хто потребує допомоги?

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

— Траплялося і так, і так. Іноді це були статті в газетах, історії, які я чула від знайомих, друзів. У проекті «Критична точка», де я працювала і журналістом, і ведучою, діяла спеціальна «гаряча лінія», куди зверталися глядачі. Також нам приходило дуже багато листів. Всі запити ми обробляли, намагаючись максимально допомогти. На щастя, багато у нас виходило, хоча труднощів у вигляді, наприклад, закритих дверей або джерел, які не хотіли йти на контакт і давати відповіді, теж вистачало! Але найскладнішим виявилося прямо подивитися в очі людям, які бачать в тобі останню надію на допомогу. Страшно було розчарувати їх. Але сьогодні сміливо можу сказати: у «Критичної точки» був дуже високий рівень довіри глядачів.

— Хотіли б спробувати себе в інших форматах?

— Так звичайно! Вважаю, що завжди і у всьому потрібно розвиватися, відкривати щось нове, виходити зі звичного середовища. Дуже хочу спробувати себе в художньому жанрі, «жити» в кіно. Я використовую саме таке формулювання, тому що ще студенткою засвоїла повчання викладача з акторської майстерності Василя Баші, актора Національного драмтеатру ім. І. Франка. Він завжди говорив: «Сцена – не гра, а життя, тільки на сцені». У мене є невеликий акторський досвід в короткометражках для кінофестивалю «Молодість». Я завжди з радістю згадую той період. Але це було ще в студентські роки. Сподіваюся, попереду нові кар'єрні щаблі, і кіно – одна з них.

Хобі – бачити прекрасне

— Олександра, ви мама трьох дітей. Розкажіть, як встигаєте поєднувати роботу і виховання спадкоємців?

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

— Часом я і сама дивуюся! (Сміється.) Напевно, секрет у правильній організації процесу. Людина насправді може встигнути дуже багато, головне – бажання і правильний підхід. Але, звичайно ж, я не впоралася б без підтримки рідних. Те, що не встигаю, підхоплює чоловік. І мама, якій я дуже вдячна. На неї завжди можна покластися, довіритися, і серце буде спокійне.

— Чим доводиться жертвувати заради роботи?

— Моя діяльність забирає багато часу. Іноді треба працювати у вихідні, рано йти з дому, затримуватися до пізнього вечора. Найчастіше забуваєш про обід, вечерю... Але в той же час робота для мене – це задоволення, яке дає можливість якісно проводити час.

— Що ви найбільше любите в своїй професії?

— Спілкування з людьми, безсонні ночі за написанням сценаріїв, відрядження, адреналін, втома, від якої валишся з ніг, а вранці знову, як ні в чому не бувало, поспішаєш на знімальний майданчик. Я творча людина, мені подобається щось створювати, відкривати, знаходити...

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!

— Як відпочиваєте від зйомок?

— Вільний час я завжди планую. У мене його давно немає в тій кількості, в якій хотілося б. Тому його завжди потрібно проводити з користю і продуктивно. Іноді, звичайно, просто мрію банально виспатися, набратися сил. Максимум часу завжди проводжу з родиною. Люблю приготувати щось смачненьке, а потім усім разом не поспішаючи з'їсти цю страву. А ще у мене є маленьке хобі – садівництво. Вирощую різну зелень, овочі. Помітила, що ця тяга зміцнилася зі збільшенням моєї сім'ї.

— Як любите проводити відпустку?

— Віддаю перевагу активному відпочинку. Взимку завжди залишаємося на лижах. Гори якось особливо благотворно впливають на мене. Влітку, за традицією, море. Але за останні кілька років ніяк не вдається повноцінно вибратися на узбережжя. Поки діти маленькі, відпочиваємо на озерах недалеко від Києва.

Нагадаємо, що навесні на каналі «Україна» стартує детективний проект «Історія одного злочину» з ведучою Олександрою Соколовською. У новій програмі глядачі побачать реконструкцію найрезонансніших і найбільш заплутаних справ, що сталися в Україні з 1991 року, дізнаються подробиці їх розслідувань, а також зможуть з'ясувати, що ж штовхну13ло людину порушити закон і як склалося її життя після цього.

WAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAGH!!!!!!!!!!!!!!!!