На валізах, 29.12.2012

Вона мати одиначка, а він її син. Звати їх Альбіна і Владислав Кулакови. Вона з породи тих матерів, яка може залюбити до смерті, а він з породи тих синів, що ніколи не зрадять матері. Проте їхні соціальні погляди постійно штовхають їх на шлях конфліктності. Вона намагається бути дипломатом, а він намагається бути слухняним. Їй часто буває боляче через його максималізм, а йому часто буває сумно через ії ретроградність. Вона вірить у кінець світу, а він вірить їй.

Її мета родовий маєток серед білоруських лісів з екологічно чистою їжею, а його мета - комп’ютерні технології. Чи знайдуть вони консенсус сп’янівши від чистого повітря Білорусії, і чи стане він в майбутньому на шлях відмови від життя в загазованному місті?

Якщо ви думаєте що ці дві молодиці подруги – ви глибоко помиляєтесь. Це мати та донька. Маму звати Лариса Ілюсізова, а доньку Юлія Кухарнішина.

На відміну від Кулакових, у Лариси з Юлією немає таємниць одна від одної.

У них все разом: розмови про чоловіків, відпочинок в нічному клубі зі стандартним продовженням. Мати свято вірить в розум своєї дівчинки, а донька свято вірить в погляди своєї матусі, навіть якщо остання дозволяє собі досить екстремальні витівки з чоловіками. І нехай їм вистачило грошей лише на Євпаторію, з її, м’яко кажучи, "чистими пляжами", сумнівними клубами, і антисанітарними умовами – головне в їхньому відпочинку - вони разом і між ними немає жодних таємниць. Лишається лише одне питання, а що буде тоді, коли їм сподобається один чоловік?...