Кожен двадцять п’ятий українець не зміг жити у “руському мирі” і мусив все починати з нуля. Та й тут навіть у Києві вони чули, як за спиною їх презирливо називають “донецькі” або “луганські”, через прописку їм відмовляли у роботі та оренді житла. Проте є й ті, що нікуди з України їхати не збираються - ні до окупованих міст, ні за кордон. Вони не просять нашої допомоги і співчуття, а навпаки, змушують рівнятися на себе.