"Люблю. Чекаю": татова Надія...

Новий випуск емоційного документального реаліті "Люблю. Чекаю" розповість глядачам дивовижну і зворушливу історію жінки, яка все своє життя шукала батька, але лише через 70 років змогла знайти його... могилу. Дивіться у понеділок, 7 жовтня, о 13:00 в ефірі каналу "Україна".

У новому випуску "Люблю. Чекаю" ведучий Олександр Пилипенко разом з героїнею сюжету Надією Любченко розкажуть глядачам каналу "Україна" дивовижну і зворушливу історію дочки прикордонника, яка шукала свого батька більше 70 років.

Героїні сюжету - Надії Любченко - 74 роки, 70 з них - вона шукала... власного батька. Народилася вона в 1939 році. Батько Надії Фролівни все свідоме життя провів у прикордонних військах, служив на Далекому Сході, а перед самою війною надійшов наказ про переведення Фрола Любченка в українське місто Славута.

"Мама розповідала, що в 20-му прикордонному загоні, де служив мій батько, всі знали, що буде війна, - згадує жінка. - Але мій тато маму завжди заспокоював. Так і говорив: - Люба, без паніки!"

Сім'я Любченків свого тата більше не побачила, залишилися тільки подячні грамоти зі служби, срібний іменний годинник і обручка з гравіюванням. "До речі, коли батько подарував моїй матері цю обручку, він сказав, мовляв, ти - моя єдина, давай, що б не трапилося, ми будемо один у одного єдиними. І знаєте, до війни вони з мамою прожили разом 15 років, потім тато пропав безвісти, але мама так і не вийшла заміж, а прожила вона до 92 років", - зі сльозами на очах розповіла Надія Фролівна.

Фрол Любченко пропав у 1941-му. З того часу родичі нічого про нього не чули, хоча оббивали пороги всіх інстанцій, писали запити, все - марно. Поки в 2011 році під час розкопок в Борисполі не були виявлені останки розстріляних солдатів. Так за медальйоном вдалося знайти в Оренбурзі (Росія) далеких родичів майора прикордонних військ Фрола Любченка, а далі в Москві і дочку.

"Ми шукали батька все життя, - розплакалася Надія Фролівна. - Ви не уявляєте собі, які це почуття, коли ти шукаєш, шукаєш, і ніякого результату. У нас була дуже велика родина, але ніхто так і не дізнався, що сталося з батьком. Одна я дожила і змогла помолитися на його могилі. Це таке полегшення, я не можу передати. Я взяла з собою трохи землі з могили батька, щоб на мамину могилу в Москві покласти".

Батька Надії Фролівни разом з іншими знайденими солдатами поховали у братській могилі в Борисполі. Днями тут відкрили Меморіал пам'яті загиблих, на відкриття якого Надія Любченко і прилетіла. Помолилася, попрощалася з батьком і залишила частинку серця назавжди в Україні.

"Поки я буду жива, я буду завжди сюди приїжджати. І мої діти, онуки, - пообіцяла жінка. - Знаєте, а це батько назвав мене Надією. Мені мама розповідала, що він на мене відразу подивився і сказав, що я - його Надія. Так і вийшло. Я його змогла знайти".

Дивіться цю та інші зворушливі історії у понеділок, 7 жовтня, о 13:00 в ефірі телеканалу "Україна" у документальному реаліті "Люблю. Чекаю".